travel photographer blog: Мій перший сплав по Дністру

Про сплав по річці я почав мріяти з тих пір, як прочитав книгу Джерома "Троє в човні, не рахуючи собаки". З тих пір пройшло багато часу, я встиг трохи покрутити штурвали яхти і літачка, а ось весло в руках тримав тільки в дитячому парку на ставку. І ось, цього літа, коли мені запропонували трохи сплавитися по Дністру, я з радістю відправився у Тернопілля.

Сплав починався на великій галявині біля села Устечко. Тут, на березі Дністра, Національний природний парк "Дністровський каньйон" облаштував затишне місце відпочинку з довгою назвою "Наметовий табір "Гірло річки Джурин".

Гірло Джурина, ось воно. Тут ця невелика річка впадає в Дністер. На саму річку, вірніше на Джуринський водоспад, ми вирушили на наступний день нашого туру. А ви побачите водоспад в одному з наступних постів.

На галявині є все для комфортного відпочинку: столи під навісами і кострище з мангалами. Але все це не мало б ніякого сенсу без гарного виду. І він тут є! Та такий, що хочеться поставити намет і жити тут вічно.

Приїхали ми рано, але на галявині вже був встановлений великий намет, а поруч стояли всілякі човни, байдарки і катамарани. Все було готово до навчально-практичного тренінгу з активних відів туризму, який організували відділ туризму Тернопільської ОДА та рятувальники управління ДСНС України в Тернопільській області.

На семінар зібралося кілька десятків людей: працівники туристичної галузі, журналісти, пластуни, студенти і чотири блогера.

Говорили, в основному, про безпеку в подорожах. А рятувальники провели пізнавальний і корисний урок-практикум по штучному диханню. Бажаючі змогли саморучно спробувати себе в реанімації "потерпілого".

До речі, у рятувальників є і аквалангісти. ~~Так что, клев на Черных камнях и у Белой скалы будет такой, что клиент позабудет обо всем на свете ©~~

Поки одні рятувальники проводили тренінг, інші готували для нас смачний обід. Запах йшов такий, що хотілося кинути семінар і переміститися в сторону багаття. Що я, втім, і зробив на деякий час під виглядом фотозйомки :)

Бограч, приготований на вогнищі, був відмінним!

І відмінно доповнював нашу трапезу на березі квас "Опілля".

Пильне око читача може помітити на цьому фото ще й пиво. Ні, звичайно, ми його не пили перед сплавом, а приберегли на вечір. Пити пиво перед сплавом настійно не рекомендується з метою самозбереження. Крім того, воно настільки смачне, що можна непомітно для себе так надегустуватися, що подальший сплав буде вже не по Дністру, а вздовж Дністра, але на машині супроводу.

У вільний від семінару та обіду час багато хто хотів випробувати на собі, як це бути жінкою з веслом.

Бэкстейдж.

До рятувальників вишикувалася черга на фотозйомку.

Походив я по берегу в пошуках цікавих ракурсів і ще більше захотів повернутися сюди (ще навіть і не виїхавши) але не на кілька годин, а на кілька днів – неспішно сплавляючись по річці і роблячи зупинки на нічліг в таких ось мальовничих місцях, щоб застати фотогенічне світло заходів і світанків, а може і ранкових туманів...

Якщо придивитися, то можна легко помітити різноманітну живність.

Настав час вибору плавзасоба, на якому протягом наступних кількох годин буде проходити сплав. Я вибрав катамаран.

І ось наш катамаран спущений на воду. Кожен з 8 його пасажирів отримав по весла, всі зручно влаштувалися на бананах ~~і стали гребти в різні боки~~. В принципі, можна і не гребти – вода сама, повільно, але вірно, понесла катамаран за течією. Потрібно тільки підгортати веслами, щоб не врізатися, наприклад, в опору цього моста.

Під мостом пропливли благополучно, незважаючи на всі старання.

І далі можна було б спокійно довіритися течії, і плисти не поспішаючи, роздивляючись місцеві красоти. А їх на Дністрі предостатньо!

Але нас постійно хтось обганяв, тому все ж доводилося іноді гребти. А так як колектив у нас був різношерстий, то всі гребли по-своєму, і кожен в свою сторону. Катамаран, попри це броунівського руху веслами, все ж рухався по річці. Робив він це дрібними галсами. Хоча, з боку цей рух більше був схожий на зигзаги.

Ось ці троє в каное веслували всього в три різні сторони (проти наших восьми сторін), а нічого – теж догребли до місця призначення.

Але наш екіпаж виявився самим хитрим: в результаті різноманітних стратегічних хитрощів нам вдалося кілька разів залишати інші плавзасоби з носом і пересуватися по воді зі швидкістю, недосяжною для веслових суден.

Ось як це було:

Я кілька разів пошкодував, що не наважився взяти на борт свою велику, важку і дорогу камеру. А дарма, нічого небезпечного для неї не було. Знімав з катамарана під час сплаву на маленький китайський ширококутний реєстратор, пропустивши кілька відмінних кадрів. Зобразив їх тільки в пам'яті.

По берегах Дністра зустрічаються всякі природні цікавинки, тоді можна зробити зупинку, трохи розім'ятися і пройтися по лісі. Як, наприклад, до цього водоспадиків.

Пливемо далі.

Селфі-палка у мене є, крута, від Турецьких авіаліній. Але вона залишилася вдома. І навіщо вона потрібна, коли є весло. Жовте весло - найкраща селфіпалка на Дністрі!

Все хороше коли-небудь закінчується. Підійшов до кінця і наш невеличкий сплав.

І приступити до другої частини обіду, а після сплаву він особливо смачний!

На завершення, кілька кадрів Дністровського каньйону.

Як я вже говорив, це був мій перший сплав по річці. І мені ця справа сподобалася!

Так що повторив би із задоволенням! Але наступного разу потрібно буде вирушити на Дністер на кілька днів, щоб була можливість побачити і сфотографувати побільше місцевих красот, зупинитися на ночівлю на мальовничому березі і познімати ранкові та вечірні пейзажі ...

За відмінну організацію нашої подорожі по Дністру хочу подякувати
«Заліщицьке туристичне бюро», кемп «Білий бізон» і управлінням ДСНС України в Тернопільській області.

Подорож по Тернопіллю відбулася завдяки відділу туризму Тернопільскої облдержадміністрації, і Асоціації незалежних блогерів України. За що їм окрема велика подяка!

І ще одне спасибі невідомому автору, який сфотографував наш стрімкий старт з галявини біля села Устечко.